Бернська конвенція
Україною підписано конвенції, які нерідко визначають інший охоронний режим для видів і територій, ніж це зазначено у її власних законах. Однак, варто завжди пам’ятати, що з моменту ратифікації того чи іншого міжнародного договору, згідно Конституції України, він стає частиною національного законодавства.
Деякі конвенції та угоди мають додатки, що визначають власне категорійний статус видів – Бернська, Бонська, Вашингтонська конвенції тощо. Інші договори прямо статус/категорію того чи іншого виду не визначають, проте надають їм охорону опосередковано – завдяки тому, що вид є середовищеутворювачем / трапляється на територіях / є компонентом екосистем, що охороняються (наприклад, Рамсарська конвенція, конвенція ЮНЕСКО тощо).
Бернську конвенцію, або Конвенцію про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі, відкрито для підписання у 1979 р. Україною підписано в 1996 р. (Закон України «При приєднання України до Конвенції...», № 436/96–ВР від 29.10.1996), ратифіковано – у травні 1999 р.
Склад видів, занесених до додатків Бернської конвенції, набагато ширший, ніж список Червоної книги України. Це дає можливість обґрунтовувати охорону видів, не занесених до Червоної книги України. За відсутності стосовно конкретного виду виключення, вказаного при підписанні цієї конвенції Україною, його наявність на певній території може бути використано для обґрунтування її заповідання згідно ст. 21 Закону України «Про Червону книгу».
У 1999 та 2003 рр. Україною в серії «Каталог флори та фауни Бернської конвенції» підготовлено видання по окремих систематичних групах тварин, в яких надано експертну оцінку стану видів, що охороняються у країні згідно Бернській конвенції (Ссавці..., 1999; Земноводні та плазуни..., 1999; Безхребетні тварини..., 1999; Птахи..., 2003).
В останні роки Постійний комітет Бернської конвенції приділив увагу розробці та створенню планів дій зі збереження окремих видів. Так, на сьогодні розроблено плани дій для п’яти видів ссавців фауни України – ведмедя бурого, рисі європейської, підковоноса великого, нічниці ставкової, вовка.
• Action plan for the conservation of the brown bear in Europe (Ursus arctos) // Nature and Environment. – 2000. – №114. – 69 p.
• Action plan for the conservation of the Eurasian Lynx in Europe (Lynx lynx) // Nature and Environment. – 2000. – №112. – 70 p.
• Action plan for the conservation of the greater horseshoe bat in Europe (Rhinolophus ferrumequinum) // Nature and Environment. – 2000. – №109. – 55 p.
• Action plan for the conservation of the pond bat in Europe (Myotis dasycneme) // Nature and Environment. – 2000. – №108. – 54 p.
• Action plan for the conservation of wolves in Europe (Canis lupus) // Nature and Environment. – 2000. – №113. – 86 p.
Також розроблено та опубліковано плани дій зі збереження груп видів: осетрових басейну Дунаю, метеликів роду Maculinea.
• Action plan for the conservation of sturgeons (Acipenseridae) in the Danube River Basin // Nature and environment. – 2006. – № 144. – 121 p.
• Action plan for Maculinea Butterflies in Europe // Nature and Environment. – 1999. – № 97. – 64 p.
Повний перелік планів дій та рекомендацій можна знайти у розділі сайту Ради Європи, присвяченому Бернській конвенції (http://www.coe.int/t/dg4/cultureheritage/nature/Bern/default_en.asp).
За: Фауна України: охоронні категорії. Довідник / О. Годлевська, І. Парнікоза, В. Різун, Г. Фесенко, Ю. Куцоконь, І. Загороднюк, М. Шевченко, Д. Іноземцева; ред. О. Годлевська, Г. Фесенко. – Видання друге, перероблене та доповнене. – Київ, 2010. – 80 с.
Конвенція включає чотири додатки:Додаток 1 () Appendix I (App1) – перелік видів флори, що підлягають особливій охороні;
Додаток 2 () Appendix II (App2) – перелік видів фауни, що підлягають особливій охороні;
Додаток 3 () Appendix III (App3) – види фауни, що підлягають охороні;
Додаток 4 () Appendix IV (App4) – перелік заборонених засобів і способів знищення, вилову та інших форм використання диких тварин.