Лазаренко А.С. Матеріали до питання видоутворення у листяних мохів // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1958. - 6 - С. 3-17.
Особливістю будови мохоподібних є об'єднання в одному організмі гематофіта і спорофіта з домінуванням гаметофіта. Обидва покоління мають морфологічні ознаки, важливі для побудови системи. Зазвичай система будується на підставі маломінливих, консервативних ознак. У мохоподібних таким консерватизмом вирізняється спорофіт, проте побудова системи як печінкових, так і листяних мохів тільки на підставі ознак спорофіту не увінчалася успіхом. Гематофіт, що є основною життєвою стадією мохоподібних, відрізняється великою чутливістю на зміни умов зовнішнього середовища, відповідаючи модифікаційною мінливістю на їх коливання. Вивченню модифікаційної мінливості листяних мохів присвячені роботи таких знавців листяних мохів, як Волосіні і Менкемейер. Проте обширні відомості названих авторів в області мінливості мохів не привели їх до уявлення про реальність виду у листяних мохів. Вид, по Волосіні, є поняттям, введеним для цілей класифікації індивідуумів зважаючи на їх множину. Індивідуум Волосіні вважає єдино пізнаваним, а вид залежно від представлень дослідників може бути абстракцією для одних і реальністю для інших. З бріологічної літератури авторові невідомі скільки-небудь серйозні дослідження з питань видоутворення.
Малиновський К.А. Про кількість насіння у грунті трав'янистих угруповань Чорногори в Карпатах // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1958. - 6 - С. 18-28.
В шести асоціаціях субальпійського і альпійського поясів Чорногори автором проведені дослідження запасу життєздатного насіння в грунті. Життєздатне насіння, що знаходиться в грунті, потрапляючи в сприятливі для проростання умови, може впливати на хід природного відновлення в рослинних ценозах. Автор вважає, що мусорні пасовищні рослини, що у великій кількості зустрічаються біля нір землекопів, виросли з насіння, винесеного землекопами на поверхню з глибини грунту. Сприятливі умови для проростання насіння, що знаходиться в грунті, створюються при посиленому випасі і відкритті пасовищ з метою корінного їх поліпшення.
Коліщук В.Г. Природне поновлення і ріст ялини у високогір'ї Українських Карпат // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1958. - 6 - С. 29-44.
В статті поданий короткий опис найголовніших груп асоціацій а також ходу природного відновлення ялинових лісів високогір'я. Насіневе відновлення ялини в несприятливих кліматичних, едафічних і ценотичних умовах в більшості випадків сильно пригнічено. Послаблення насінного відновлення компенсується широкою здатністю ялини до вегетативного розмноження відведеннями. Вегетативне відновлення у ряді випадків переважає над насіневим. Групове розміщення дерев зазвичай обумовлене їх вегетативним походженням від одного материнського дерева. Вегетативне відновлення ялини грає важливу роль у взаємодії ялини з чагарниковою і трав'янистою рослинністю.
Трубицький Г.Ф. Вміст CO2 у Східних Карпатах // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1958. - 6 - С. 45-49.
Спостереження в субальпійському поясі Карпат на висоті 1360 м н.р.м, що проводилися автором з 20.VI по 15.VIII 1954 р., показали значні коливання змісту CO2 в повітрі упродовж вегетаційного періоду. Найменший зміст С02 відмічений в період інтенсивного зростання рослинності - з 20.VI по 4.VIII. Найбільше падіння змісту CO2 в приземному шарі повітря спостерігалося в 9-10 годині ранку, що пов'язано з інтенсивною асиміляцією CO2 рослинністю. У період з 5 по 15.VIII зміст CO2 в повітрі значно зріс. Цей період характеризується вигоранням трав на полонинах і скороченням їх асиміляційної поверхні. Під час тривалих дощів і туманів зміст CO2 в повітрі також значно зростає.
Улична К.О. Мохові синузії Буковинських Карпат // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1958. - 6 - С. 50-72.
У роботі описані найбільш поширені синузії мохового покриву ялинових, буково-ялиново-ялицевих лісів, епіфітні синузії, синузії мохів деревини, що руйнується, синузії на скелях і валунах, водні синузії гірських потоків, мохові синузії лугів і боліт. По можливості з'ясовано також їх чергування у зв'язку із зміною середовища.
Мельничук В.М. Огляд родів Coscinodon та Schistidium бріофлори УРСР // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1958. - 6 - С. 73-86.
Огляд представників родыв Coscinodon і Schistidium бріофлори УРСР дається на підставі критичної обробки бріологічниих гербаріїв Науково-природознавчого музею Академії наук Української РСР і Інституту ботаніки Академії наук Української РСР. З роду Coscinodon приводиться один вид з однією формою, з роду Schistidium- вісім видів, два різновиди і сім форм, з них чотири нових (Sch. apocarpum fo. scabrinervis n. f., fo. curviceta n. i.; Sch. gracile fo. mutica n.l.; Sch. confertum fo. montana n.l.).
Гастерокарпність коробочки і колінчаста вигнутість ніжки спорогона, на думку автора, пов'язані з умовами зовнішнього середовища і не можуть мати того систематичного значення, яке їм надається при виділенні підроду Gasterogrimmia.
Лазаренко А.С., Малиновський К.А. Перші результати стаціонарного вивчення високогірної рослинності Карпат // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1958. - 6 - С. 87-106.
У статті проаналізовані деякі результати стаціонарного вивчення рослинності Карпат, проведеного співробітниками відділу ботаніки Науково-природознавчого музею АН УРСР і працівниками Львівського державного університету на Боржавському стаціонарі музею (полонина Плай - 1200 м н.р.м) і на Чорногорському стаціонарі університету (полонина Квасівський Менчул - 1250 м н.р.м) за період з 1951 по 1955 рр.
Пастернак С.І. Нові дані про фауну Журавненського пісковика // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1958. - 6 - С. 107-113.
У 1955 р. авторові довелося побувати в околицях м. Журавне. Там в нижній частині високого оголення серед косошарових піщаників нами був виявлений прошарок піску з рідко розкиданими в ній зернами гравію і великою кількістю залишків фауни. Серед зібраного матеріалу визначені: Actinocamax verus Miller, Gonioteuthis quadrata (Вlainvіlle), Inoceramus balticus Вohm, Spondylus spinosus (Sowerby), Gryphaea vesicularis (Lamarck), Corax heterodon Reuss, Lamna appendiculata Agassiz. Стан зразків фауни досить хороший. Зокрема, привертають увагу широкі тонкі стулки іноцерамів і спонділюси з довгими цілими шпильками.
Кудрін Л.М. Ервілійовий горизонт нижнього тортону південно-західної окраїни Російської платформи і умови його утворення // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1958. - 6 - С. 114-125.
До верхнього (ервілійового) горизонту нижнього тортону відносяться відкладення з масовим скупченням ядер евригалійних форм, таких як Ervilia pusilla Phil., Serpula sp Серед них ми, погоджуючись з В. П. Казаковою, виділяємо дві фації: а) фацію ервілійового піщаних відкладень і б) фацію ервілійового карбонатних відкладів. Відклади цих фацій одночасно залягають на породах з літотамніями середнього горизонту нижнього тортону.
Татаринов К.А. Особливості коливання чисельності деяких ссавців західних областей УРСР // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1958. - 6 - С. 126-138.
В статті приводяться дані про деякі особливості динаміки чисельності найбільш масових видів ссавців, які трапляються в межах західних областей УРСР, зокрема миші жовтогорлої, полівки лісової, полівки сірої, білки карпатської, лисиці, тхора чорного і деяких інших.
Відмічено, що масове збільшення чисельності таких найбільш характерних для ландшафту букового лісу ссавців, як миша жолтогорлая і полівка лісова, співпадає з роком, що йде за осінню, коли бук плодоносив дуже рясно. Вказані види гризунів, маючи чудову кормову базу, посилено розмножуються і буквально наповнюють не лише лісові біотопи, але в масі проникають на оброблювані поля і в гірських карпатських районах УРСР наносять значну шкоду сільському і лісовому господарству.
Полушина Н.А. Господарське значення деяких дрібних хижаків з родини кунячих у західних областях УРСР // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1958. - 6 - С. 139-146.
Протягом 1951-1954 рр. автор збирав матеріал по живленню дрібних хижаків родини кунячих - куниці лісової, тхора темного, тхора світлого і ласки - з метою з'ясування кількості спожитих ними гризунів окремих видів. Дана стаття є першою спробою оцінки господарського значення діяльності дрібних хижаків в умовах західних областей УРСР.
Абелєнцев В.І. Матеріали до живлення кам'яної куниці // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1958. - 6 - С. 147-158.
Аналіз особливостей живлення куниці вказується, що в її харчовому раціоні переважають ссавці, птахи, ящірки, вужи, молюски, комахи і їх личинки, а також плоди і насіння рослин. Основною їжею були хребетні тварини. Друге місце в живленні займає рослинна їжа. В екскрементах куниці виявлені залишки 27 видів рослин. На підставі викладених відомостей про живлення робляться висновки про господарське значення кам'яної куниці і рекомендуються заходи щодо її залучення в полезахисні лісові посадки південних степових районів.
Рудишин М.П. Про залежність будови нір сірої полівки від грунтово-кліматичних умов // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1958. - 6 - С. 159-169.
Наші дослідження, проведені в різних районах Полісся, західного Лісостепу і Карпат, показують, що існує певна залежність будови нір сірої полівки від грунтовокліматичних умов.
Татаринов К.А. Бібліографія по фауні хребетних тварин західних областей УРСР // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1958. - 6 - С. 170-178.
Наукові статті по фауні друкувалися в різних видавництвах і випускалися, на жаль, невеликим накладом, внаслідок чого не могли бути використані усіма зацікавленими особами і установами. Ось чому вже зараз виникла необхідність скласти бібліографію опублікованих робіт по фауні хребетних тварин (як сучасних, так і викопних) західних областей УРСР. Ця робота є першою спробою зробити зведення наукової літератури, виданої за період з 1939 по 1956 р. включно на українській і російській мовах авторами, що працювали на території західних областей УРСР.
