Чорнобай Ю.М. Зодчий власної Ойкумени // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2000. - 15 - С. 5-12.
Біографія і творчий доробок В. Дідушицького (1825-1899), галицького магната, громадського діяча, натураліста і мецената, приклад гармонійного розвитку особистості від народження до завершення головних життєвих справ. Справою всього життя цієї людини стало створення Природознавчого музею у Львові. Він одним з перших зумів виразити через музейну експозицію нерозривний зв'язок людини та природи, безпомилково вгадав прийдешню епоху біосферного мислення.
Климишин О.С. Наукові основи природничої музейної діяльності // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2000. - 15 - С. 13-23.
Розглянуто питання походження музеїв, їх класифікацію (зокрема, природничо-наукових). Наведено інформацію про діяльність Міжнародної ради музеїв (ІКОМ). Обговорено проблеми музейної справи як особливої сфери науки та культури та її складової частини музеології. Розглянуто функції та специфічні риси діяльності музеїв. Визначено стратегічні та тактичні завдання організації науково-дослідницької роботи музеїв природничо-наукового профілю в таких напрямках їх діяльності, як наукове комплектування музейних фондів, науково-фондова, аналітико-інформаційна, експозиційна і науково-просвітницька діяльність.
Дригант Д.М. Нижній і середній палеозой Волино-Подільської окраїни Східно-Європейської платформи та Передкарпатського прогину // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2000. - 15 - С. 24-130.
Детальною кореляцією нижньопалеозойських піщано-глинистих відкладів Львівського і Передкарпатського прогинів, Подільського підняття і Карпат встановлено, що розріз кембрія- нижнього ордовику в них безперервний, а потужності ізохронних стратиграфічних підрозділів витримані на всій площі розвитку. Як і на Волинському піднятті, потужність балтійської серії у жодному місці не перевищує 132 м, бережківської серії - 306 м. Середньо-верхньокембрійські відклади, потужність яких у повних розрізах, як виявилося, не перевищує 98 м, виділені в стривигорську серію, а ізохронні з нею мілководні утвори на Волинському піднятті - в неретвінську. Запропоновано схеми стратиграфічного розчленування нижньопалеозойських утворень на світи. Вік підрозділів обгрунтований знахідками в окремих розрізах мікрофітофоссілій, трилобітів і брахіопод - у кембрії та граптолітів і конодонтів - в ордовику. Середній палеозой на південно-західній околиці Східно-Європейської платформи (Волинське і Подільське підняття, Львівський і Прикарпатський прогини) представлені поліфаціальною товщею лагунних, мілинних і відкритобасейнових відкладів. Для силуру характерна значна міграція фаціальних зон і відносно невелика мінливість потужностей (від 377 до 470 м). Потужності ізохронних підрозділів нижнього девону (в тиверському надгоризонті та дністровській серії), незалежно від їх фаціального складу, витримані на всій площі. Стратиграфічна повнота червонокольорової теригенної дністровської серії у розрізах залежить від глибини занурення окремих тектонічних блоків у момент завершення середньодевонської перерви в осадонакопиченні, яка мала регіональний характер. Фаменсько-турнейське осадонакопичення в палеобасейні було безперервним. Описано детальні схеми стратиграфічного розчленування та кореляції розкритих свердловинами силурійських і девонських відкладів, які розроблені з урахуванням закономірностей просторового розподілу фацій.
Бокотей А.А., Кучинська І.В. Динаміка чисельності берегової ластівки (Riparia rip aria L.) у рівнинній частині верхнього Дністра // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2000. - 15 - С. 130-138.
У роботі представлені результати 8-річних досліджень розподілу і чисельності берегової ластівки в рівнинній частині верхньої течії р. Дністер. Особлива увага приділяється розмірам колоній, їх локалізації, часовій і просторовій динаміці. Показано, що в досліджуваному регіоні найпоширенішими та найстабільнішими є колонії середнього розміру (від 100 до 500 гнізд). Встановлено тісний взаємозв'язок між тенденціями зміни чисельності та величиною колоній з одного боку і паводковим режимом річки - з іншого.
Вовк О.Б. Оцінка екологічного стану грунтів урботехноекосистем Розточчя та Опілля // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2000. - 15 - С. 139-146.
Проаналізовано особливості формування антропогенного ґрунтового покриву урботехноекосистем Розточчя та Опілля. У межах техногенно-урбанізованого ландшафту розрізняють два ґрунтових блоки: природно-антропогенний і антропогенний. Наведено показники фізико-хімічного і біологічного стану змінених ґрунтів. Встановлено, що провідний фактор сучасного ґрунтоутворення в урботехноекосистемах - антропогенне навантаження, визначене через його тип, напрям, інтенсивність і тривалість дії.
Дзюбенко Н.В. Особливості просторової структури та функціональної організації поселень крячків у водних екосистемах басейну верхнього Дністра // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2000. - 15 - С. 147-157.
Дослідження проведені в 1992-99 рр. у верхній течії Дністра та на риборозплідних ставах басейну верхнього Дністра у Львівській, Івано-Франківській та Тернопільській областях. На прикладі крячків підродини Steminae родів Sterna і Chlidonias вивчені особливості біотопів гніздування, показана топографічна структура їх поселень і розміщення окремих гнізд по гніздових стаціях, визначені топічні та фабричні зв'язки птахів у межах колонії.
Годунько Р.Й. Історичні зміни фауни та питання охорони одноденок (Ephemeroptera, Insecta) Українських Карпат // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2000. - 15 - С. 158-168.
Фауна одноденок Українських Карпат нараховує 82 види, з яких 76 вказані для досліджуваної території в останні 5 років. Ще 6 видів відомі з літературних джерел. За результатами досліджень 1995-99 рр. для Українських Карпат вперше описано 25 видів Ephemeroptera, 20 з яких виявилися новими для фауни України. Одну видову назву виключено з фауни Україна як помилкову. Загалом для представників ряду спостерігається загальне збільшення ареалів, що пов'язано, переважно, з фрагментарним вивченням одноденок протягом 130-річної історії досліджень. З іншого боку, у багатьох видів рівнин і передгір'їв спостерігається загальне скорочення чисельності та ареалів через хімічне забруднення води і катастрофічні повені, внаслідок чого змінюється гідрологічний режим окремих ділянок річок і руйнуються типові мікростаціі. З метою збереження типових локалізацій деяких центральноєвропейських видів одноденок пропонується включити до складу Карпатського національного природного парку південні схили г. Хом'як (по всій довжині потоків Богдан і Баранячий) і північні схили хребта Чорногора (принаймні ділянку між г. Говерла та г. Гутин Томнатик) разом з потоками басейнів Прута і Чорного Черемоша.
