Історія видання

     Історія видань періодичного збірника наукових праць музею сягає 1914 року. В той час директором музею був відомий зоолог, ентомолог доктор Мар'ян Ломницький, який очолював видавничу раду музею. До її складу входили також доктор Ю. Нєдзвєдський, професори М. Раціборський, Й. Семірадський та Е. Нєзабитовський.

     Видавнича рада прийняла рішення започаткувати щорічне видання музейного збірника під назвою "Rozprawy i wiadomości z muzeum im. Dzieduszyckich", який складався з окремих щоквартальних зошитів. Перший том був присвячений фауні коловерток і вільноживучих нематод із Сокальщини, природі Львова і його околиць та інформації про нові надходження до наукових фондів музею. В період з 1914 по 1924 рр. вийшло з друку 10 томів збірника.

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     До ідеї публікації збірника наукових праць музею повернулися у 1951 році, коли у Львові, як центрі наукової роботи у західних областях України, була утворена філія Академії наук України. До складу редколегії збірника під назвою "Наукові записки Львівського наукового природознавчого музею" увійшли відомі вчені д.б.н. А.С. Лазаренко, д. г.-м.н. В.Г. Ткачук та кандидати наук - майбутні доктори наук П.П. Балабай, С.І. Пастернак, К.А. Татаринов і Г.В. Козій, який став його першим відповідальним редактором. У першому томі були вміщені матеріали з флори і рослинності східних Карпат, Прикарпаття та лісостепу України, відомості про зоогеографічне розміщення деяких рідкісних видів ссавців і харчування птахів на виноградниках Закарпатської області та інформацію про мінеральні багатства північно-східних Карпат, Закарпаття і басейну верхньої течії Дністра. В період з 1951 по 1962 рр. вийшло з друку 10 томів збірника.

     Поновлення видання збірника "Наукові записки Державного природознавчого музею" відбулося за рішенням вченої ради музею в 1994 році - тоді і вийшов з друку його 11-й том. З 11 по 16 томи відповідальним редактором був д.б.н. О.С. Климишин, а після перереєстрації збірника в 2002 р. головним редактором з 17 тому став д.б.н. Ю.М. Чернобай.