Балабай П.П. До класифікації роду Poraspis Kiaer // Наук. зап. Природознавч. музею Львівського філіалу АН УРСР. - Львів, 1956. - 5 - С.3-13
Встановивши на матеріалах з Шпіцбергена рід Poraspis (1930, 1932), Кієр (1935) розрізняє а цьому матеріалі вісім видів цього роду : P. polaris, P. brevis, P. intermedia, Р. subtilis, Р. еіоngata, Р. rostrata, P. cyiindrica, P. magna. Проте критична оцінка даних Кієра показує, що відмінності між названими видами у багатьох випадках незначні і носять характер індивідуальної або вікової мінливості. Зокрема, подібний характер мають, повидимому, і відмінності в розмірах пораспід, яким Кієр надає велике значення.
Виходячи із сказаного, серед матеріалу Кієра, б доцільно виділити тільки два-три види, інші ж особливості окремих форм слід трактувати як індивідуальні вікові варіації.
Пастернак С.І. Матеріали до характеристики пектинід крейдяних відкладів Волино-Подільської плити // Наук. зап. Природознавч. музею Львівського філіалу АН УРСР. - Львів, 1956. - 5 - С.14-23.
У цій статті на підставі вивчення досить великого матеріалу з Волыно-Подільської плити приведено опис двох видів: Entolium orbiculare Sowerby і Е. membranaceum Nilsson. Встановлено, що скульптура Е. orbiculare змінюється в досить широких межах. Характерні для цього виду лямини бувають то на двох стулках черепашки, то на одній з них. Вони ж можуть частково або повністю бути відсутнім на правій або на лівій стулці. До деякої міри може змінюватися і форма лямин - їх поверхня і ширина.
Горецький В.О. Фауна онкофорових шарів Поділля // Наук. зап. Природознавч. музею Львівського філіалу АН УРСР. - Львів, 1956. - 5 - С.24-44.
За останній час автором зібраний значний палеонтологічний матеріал по молюсках з декількох природних виходів, серед яких є раніше не відомі виходи онкофорових шарів Подолии. Враховуючи відсутність спеціальної роботи по фауні онкофоровых шарів, ми вирішили дати опис усій фауни, виявленою у вказаних шарах. Такий опис дасть можливість порівнювати цю фауну з фауною інших місць розвитку онкофоровых шарів, що сприятиме подальшому вивченню досліджуваних відкладень і їх фауни. Онкофоровые шари Подолии представлені різнозернистими кварцевими пісками і піщаниками з включенням обкатаної кременевої гальки. Їх потужність рідко перевищує 1 м. Залягають вони на нерівній поверхні крейдяних і більш давніх відкладів.
Підоплічко І.Г. До вивчення фауни антропогенових хребетних Тернопільської області // Наук. зап. Природознавч. музею Львівського філіалу АН УРСР. - Львів, 1956. - 5 - С.45-52.
У роботі наводяться нові відомості про місцезнаходження викопних залишків дрібних і великих хребетних, локалізованих в антропогенових (четвертинних) відкладеннях. Розкопки і вивчення цих місцезнаходжень були проведені співробітниками відділу палеозоології Інституту зоології АН УРСР в 1953 р. в районі Чорткова і Кременця. Матеріали з печери в с. Синяково вивчені в Природознавському музеї Львівської філії АН УРСР. Фауни Чорткова, Синяково і Кременця відбивають послідовну зміну видового складу фауни Тернопільської області в часі. Як це видно із списків тварин, що приводяться, в плейстоцені наймасовішими видами гризунів стають вже не ті, які були в пізньому пліоцені і ранньому гоміцені. Подібне явище добре ув'язується з післяпліоценовими палеогеографічними змінами на південному заході території СРСР, зокрема зі значним зменшенням арідності, що у свою чергу пов'язане із збільшенням площі Північної Атлантики і початком формування Балтійсько-Біломорського басейну.
Татаринов К.А. Елементи екології та шкідлива діяльність рудої лісової полівки в південно-західній частині України // Наук. зап. Природознавч. музею Львівського філіалу АН УРСР. - Львів, 1956. - 5 - С.53-67.
Вивченню біології, чисельності, поширення і шкідливої діяльності одного з найбільш характерних мишоподібних гризунів широколистяних лісів південно-західної частини України - рудій лісової полівці присвячена ця робота. В межах даної території лісова полівка поширена надзвичайно широко. Вона виявлена в усіх обстежених нами пунктах. У своєму вертикальному поширенні лісова полівка в Східних Карпатах досягає верхньої межі деревної рослинності (1800-1850 м н.р.м). Сприятливі екологічні умови сприяють інтенсивному розмноженню цього гризуна, яке триває часом протягом усього року. Кількість молодих в виводку коливається від 3 до 9 (в середньому 5,3).
Полушина Н.А. До біології темного тхора на заході України // Наук. зап. Природознавч. музею Львівського філіалу АН УРСР. - Львів, 1956. - 5 - С.68-77.
Це повідомлення написане на підставі матеріалів, зібраних в період з 1951 по 1954 р. на території Львівської, Дрогобицької, Волинської, Станіславскої, Рівненської, Тернопільської і Закарпатської областей. В результаті досліджень встановлено, що темний тхір поширений по території західних областей УРСР досить рівномірно і населяє дуже різноманітні біотопи. Цей вид є найбільш численним з хижих звірів і не виявляє тенденції до скорочення чисельності під впливом господарської діяльності людини. Темний тхір належить до фонових представників фауни окультуреного ландшафту. Умови існування, зокрема забезпеченість їжею, для цього виду задовільні, у зв'язку з чим спостерігається інтенсивне розмноження темного тхора і збільшення його чисельності, що обмежується тільки людиною (промисел).
Кулаківська О.П. Матеріали до пізнання специфічності моногенетичних сисунів прісноводних риб // Наук. зап. Природознавч. музею Львівського філіалу АН УРСР. - Львів, 1956. - 5 - С.78-80.
Різні зовнішні умови викликають адекватні зміни паразитів. В результаті виникнення таких пристосувань змінюється специфічність паразитів, у зв'язку з чим її не можна вважати абсолютною. У статті приведені матеріали по моногенетичних присиснях риб, явища специфічності, що свідчать про відносність, у паразитів для різних водойм з різними гідробіологічними умовами.
Малиновський К.А., Бережний І.В. Матеріали до вивчення чагарничкових і напівчагарничкових пустищ східних Карпат // Наук. зап. Природознавч. музею Львівського філіалу АН УРСР. - Львів, 1956. - 5 - С.81-110.
У статті приводиться класифікація деревно-чагарникової рослинності субальпійського і альпійського поясів Радянських Карпат. У групі типів деревно-чагарникової рослинності автори виділяють типи чагарникової, чагарничкової і напівчагарничкової рослинності. Кожен тип надалі розділяється на класи формацій, групи формацій, формації, варіанти формацій, групи асоціацій і асоціації. Після опису поширення чагарничкових і напівчагарничкових асоціацій в субальпійському і альпійському поясах Карпат автори викладають результати стаціонарного вивчення найбільш поширеної в Карпатах асоціації гілокомієво-політриховий чорничник. Приведений опис умов місцязростання асоціації (характер грунту, температура і вологість грунту і повітря), фенології окремих видів динаміки наростання надземної маси і ботанічного складу, кількісного аналізу надземної і підземної частини, насіневого і вегетативного відновлення. На завершення автори роблять висновок, що розвиток гілокомієво-політрихових чорничників без втручання людини йде у напрямі утворення мохових гіло- комієво-політрихових пустирів.
Мельничук В.М. Матеріали до еколого-кліматичної характеристики субальпійського пояса Радянських Карпат // Наук. зап. Природознавч. музею Львівського філіалу АН УРСР. - Львів, 1956. - 5 - С.111-125.
Дані про клімат субальпійського поясу Карпат майже відсутні. Публікуються результати спостережень за температурою повітря, грунти, відносною вологістю повітря, осіданнями, вологістю грунту, проведених у вегетаційні періоди 1952 і 1953 рр. на високогірному стаціонарі відділу ботаніки Інституту агробіології на Боржавских полонинах Закарпатської області. Спостереження велися одночасно на північному і південно-західному схилах гори Плай в рослинних угрупуваннях чорничника і біловусника. Отримані результати показують великі різниці в режимі окремих кліматичних елементів залежно від експозиції схилу.
Улична К.О. Зведений список листяних мохів Чернівецької області УРСР // Наук. зап. Природознавч. музею Львівського філіалу АН УРСР. - Львів, 1956. - 5 - С.126-144
Поточний список листяних мохів Чернівецької області Української РСР складений на підставі обробки матеріалів, зібраних автором в 1952 і 1953 рр. Були використані також матеріали, зібрані М. П. Слободяном в 1949 р. і 3. Н. Гороховою в 1952-1953 рр.
Список включає 272 види листяних мохів. З них рідкісними для бриофлоры України є: Tetrodontium Brownianum, Вuхbaumia indusiata, Fissidens exilis, Rhabdoweisia denticulata, Dicranum Muhlenbeckii, Trichostomum viridulum, Trichostomum crispulum, Grimmia ovalis, Ulota americana, Schistostega pennata, Campylostelium saxicola, Anacamptodon splachnoides, Amblystegium compactum, Entodon orthocarpus, Hypnum hamulosum, Hypnum fastigiatum, Rhytidiadelphus calvescens. Вперше для бріофлори УРСР згадується Coscinodon cribrosus и Eurhynchium Zetterstedtii, а для бріофлори СССР - Fissidens rufulus.
Лазаренко А.С., Улична К.О. Гукерія блискуча в Східних Карпатах // Наук. зап. Природознавч. музею Львівського філіалу АН УРСР. - Львів, 1956. - 5 - С.145-149
В статті повідомляється про знахідку гукерії блискучої в зборах О. Мриць з околиць м. Сколе Дрогобицької області в 1930 р. У зв'язку з недостатнім етикетуванням по наявності в дерновинке хвої Рісеа excelsa і Abies alba з'ясовано, що знахідка зроблена в ялиново-ялицевому лісі на схилах Карпат. H. lucens знайдена як домішка в дерновинках, яка складається з Lophozia longidens, Scapania nemorosa, Calypogeja trichomanis, Mnium undulatum і Dicranodontium denudatum. У статті подани короткий опис геоморфології, геологічної історії, кліматичних особливостей і рослинності Східних Карпат.
Коліщук В.Г. Букові праліси Закарпаття // Наук. зап. Природознавч. музею Львівського філіалу АН УРСР. - Львів, 1956. - 5 - С.150-166.
В статті розглядаються питання типології, будови, ходу природного відновлення і ходу зростання буку в пралісах Закарпаття. Найбільш поширеними є свіжі і вологі бучини. Флористичний склад деревного, чагарникового і трав'яного ярусів дуже бідний. Деревостій букових пралісів в переважаючій більшості належить до різновікових з віком (150-300 років) дерев пануючого ярусу. Коливання у віці дерев одного ступеня досягають 150-200 років.
