Гамор Ф.Д. Міжнародна конференція з проблем розвитку Карпатського біосферного заповідника // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2004. - 20 - С. 5-10.
Міжнародна конференція "Оптимізація границь і поліпшення функціонування Карпатського біосферного заповідника" проведена 10 - 12 травня 2004 р. у м. Рахів Закарпатської області з ініціативи й при фінансовій підтримці Програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера". У роботі конференції взяли участь експерти ЮНЕСКО, учені, представники громадськості, органів влади України, Румунії, Франції, Швейцарії та США. У прийнятій резолюції намічені заходи щодо оптимізації границь і поліпшенню функціонування Карпатського біосферного заповідника, наданню йому необхідної допомоги з боку міжнародних організацій й уряду України.
Робертсон Вернес Д., Фол Д. Біосферні резервати, транскордонні резервати та Карпатський біосферний заповідник (Україна) // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2004. - 20 - С. 11-18.
Обговорюється концепція біосферних резерватів, прийнята як засіб реалізації основної мети та завдань програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера" (МАБ). Коротко представлена історія формування міжнародної мережі біосферних резерватів. Розглядається значення Севільської стратегії для створення, керування та координації діяльності біосферних резерватів. Відзначено, що керування міжнародною мережею біосферних резерватів ґрунтується на "м'якому законодавстві" (Статутні рамки, затверджені на Генеральній конференції ЮНЕСКО), що не є обов'язковим для виконання. Статутні рамки забезпечують базу для періодичного огляду біосферних резерватів з метою підвести їх до нових стандартів. Дається оцінка стану та рекомендації, спрямовані на поліпшення діяльності Карпатського біосферного заповідника. Обговорюються перспективи розвитку та значення трансграничних біосферних резерватів.
Дідух Я.П., Парчук Г.В. Стан та перспективи розвитку мережі біосферних резерватів в Україні // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2004. - 20 - С. 19-24.
Одним з найважливіших напрямків діяльності Національного комітету України по програмі МАБ ЮНЕСКО є виконання Севільскої стратегії у контексті організації мережі біосферних резерватів. Такі резервати хоча й були сформовані на базі природних заповідників, однак істотно відрізняються від них і мають поліфункціональне значення: природоохоронне, політичне, економічне, наукове, освітньо-виховне. Вони мають загальноєвропейське, отже, величезне національне значення, відіграють важливу роль для впровадження принципів стійкого розвитку, є індикатором збереження навколишнього середовища відповідної держави. В Україні існує 6 біосферних резерватів, планується організувати нові, насамперед трансграничні "Західне Полісся" (Україна - Польща - Білорусь), "Розточчя" (Україна - Польща), на Десні (Україна - Росія) та інші. МАБ України повинен координувати наукову діяльність усіх біосферних резерватів України.
Гамор Ф.Д. Реалізація Карпатським біосферним заповідником функцій збереження біорізноманіття, сталого розвитку та логістичної функції // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2004. - 20 - С. 25-32.
Карпатський біосферний заповідник забезпечує охорону значної частини біологічної різманітності Карпатського регіону. Тут охороняються найбільші в Європі ділянки букових пралісів, 1111 видів вищих судинних рослин, 1344 види нижчих рослин, 66 видів ссавців, 189 видів птахів, 13 видів земноводних, 26 видів риб і близько 15 тис. безхребетних тварин. Біосферний заповідник виступає модельним об'єктом сталого розвитку. У зоні його діяльності розташовані 20 населених пунктів, населення яких забезпечується необхідними ресурсами. Адміністрація біосферного заповідника розробляє та реалізовує значну кількість проектів у галузі екотуризму і сталого розвитку, а також забезпечує проведення еколого-освітньої роботи.
Стеценко М.П., Парчук Г.В. Розвиток біосферних заповідників України у контексті Севільської стратегії // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2004. - 20 - С. 33-38.
Проведено оцінку виконання в Україні положень Севільської стратегії розвитку біосферних резерватів відповідно до індикаторів її впровадження на національному рівні та рівні окремого біосферного заповідника (на прикладі Карпатського БЗ). Вказується на необхідність розробки механізмів моніторингу за діяльністю біосферних заповідників і сприяння їхньому розвитку. Звертається увага на особливу важливість створення координаційних рад біосферних заповідників із залученням до їх складу представників зацікавлених сторін.
Гамор Ф.Д., Покиньчереда В.Ф. Оптимізація території Карпатського біосферного заповідника – близька та далека перспективи // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2004. - 20 - С. 39-49.
В історичному контексті аналізуються причини надмірної фрагментованості території Карпатського біосферного заповідника, що не дозволяє повною мірою виконувати покладені на нього функції. Пропонуються шляхи оптимізації границь і розширення території КБЗ на близьку й далеку перспективи, які спираються на науково обґрунтовані теоретичні моделі. Правовим полем територіальної реорганізації служать Закони України «Про Загальнонаціональну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 р.» та «Про мораторії на проведення суцільних рубань на гірських схилах у смереково-букових лісах Карпатського регіону». Розглядаються можливі варіанти входження Карпатського заповідника до складу українсько-румунського біосферного резервату "Марамороські гори".
Довганич Я.О. Стан популяцій великих хижих ссавців у Карпатах та підвищення ролі заповідника у їх збереженні // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2004. - 20 - С. 51-58.
Карпатський біосферний заповідник (КБЗ) відіграє важливу роль у збереженні популяцій великих хижаків у Карпатах, охороняючи значні площі екосистем, які є їхніми місцеперебуваннями. У той же час функція КБЗ щодо збереження місцеперебувань великих карнівор може бути поліпшена шляхом включення в його структуру лісових територій на різних стадіях сукцесії. Більша рухливість великих карнівор та їх потреба у великих територіях не дозволяють КБЗ гарантувати збереження цих видів. Для гарного планування регіональної екологічної мережі Українських Карпат необхідно вивчити міграційні шляхи великих карнівор, щоб урахувати їх у процесі проектування. Для вивчення цього питання готується міжнародний проект. З метою підготовки інформаційної бази для розробки ефективних рішень у справі охорони та керування популяціями великих карнівор у проекті будуть використані генетичний аналіз і ГІС-технології.
Кічура В.П., Кічура А.В. Шляхи вдосконалення лісогосподарської діяльності в зоні розташування Карпатського біосферного заповідника // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2004. - 20 - С. 59-63.
На прикладі Карпатського біосферного заповідника, де переважають одновікові та умовно-одновікові, корінні за породним складом насадження, що утворилися в результаті застосування в минулому суцільно-лісової системи вирубок, розглядаються проблеми формування цих насаджень із урахуванням забезпечення безперервності їхнього виростання при сталості територіального розташування. Безперервності функціонування насаджень при постійному збереженні своїх еколого-лісівницьких характеристик і показників в оптимальних межах, а також сталості їхнього територіального розміщення пропонується досягати шляхом впровадження науково обгрунтованої системи вибіркових рубань. Впровадження цієї системи дасть можливість забезпечити тимчасову безперервність функціонування насаджень за допомогою їхнього періодичного омолодження, починаючи із достигаючого та стиглого віку. Вирубки омолодження також успішно застосовуються в захисних лісах Швейцарії та інших країн Європи. Вони дають можливість переформування одновікових насаджень у різновікові.
Мойсей Ф. Природний парк "Гори Мараморощини" (Румунія) // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2004. - 20 - С. 65-70.
Аналізується природоохоронне і соціально-економічне значення створеного в 2003 р. природного парку "Гори Мараморощини", що повинен стати складовою частиною двостороннього румунсько-українського трансграничного біосферного резервату. У природоохоронному відношенні пріоритетами заповідника є збереження природних ландшафтів, флори та фауни, пралісів і квазіпралісів. Збереження культурної різноманітності включає збереження дерев'яних і кам'яних споруджень, етнокультурних традицій, традиційних методів ведення господарства і використання природних ресурсів. Екологічна реконструкція буде виконуватися шляхом корекції русел річок і потоків (відповідно до моделі Віндел - Гроапа Жулі), заліснення деградованих територій, комплексного і повного використання природних ресурсів у контексті сталого розвитку, розвитку туризму та екологічного виховання населення.
Парпан В.І. Значення Карпатського біосферного заповідника для лісівничо-популяційних досліджень і моніторингу // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2004. - 20 - С. 71-75.
На території заповідника закладена репрезентативна мережа лісових стаціонарних пробних площ, дослідження на яких дозволили зробити ряд теоретичних висновків. Відповідно до модельних параметрів, у віковій динаміці букових пралісів виділено 4 взаємозалежних структурно і функціонально обумовлених стадій розвитку: сенільно-регенеративну, віргінільну, репродуктивно-віргінільну і репродуктивну. Приводиться характеристика типів розподілу дерев за діаметром, ярусністю, хорологічною структурою. Дослідження структури букових пралісів дозволили встановити час повної заміни поколінь і простір, на якому представлена мозаїка популяційних локусів. Висловлюється ряд пропозицій щодо розвитку моніторингових досліджень на базі заповідника.
Поляновський А.О. Формування національної екомережі у Закарпатській області // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2004. - 20 - С. 77-79.
Розвиток екологічної мережі в Закарпатській області планується здійснювати переважно за рахунок територій природно-заповідного фонду. Їхній відсоток передбачається збільшити з 12,5% (станом на 2004 р.) до 20 - 23% (до 2010 р.) від загальної території області. Цей ріст буде відбуватися частково за рахунок розширення існуючих природоохоронних територій, частково за рахунок створення нових об’єктів природно-заповідного фонду. Передбачається розширити територію Карпатського біосферного заповідника і двох національних парків - Синевир і Ужанського, а також створити чотири національні парки (три нові та один на базі регіонального ландшафтного парку) і один регіональний ландшафтний парк.
Стойко С.М., Зінько Ю.В., Брусак В.П. Екосистемна і ландшафтна репрезентативність Карпатського біосферного заповідника та його значення для формування екологічної мережі в Карпатах // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2004. - 20 - С. 81-92.
Розглянута екосистемна і ландшафтна репрезентативність території заповідника. Відзначено, що екосистемна репрезентативність дуже висока, однак ландшафтна репрезентативність і функціональна єдність його масивів вимагають підвищення. Дається ряд пропозицій по оптимізації територіальної структури Карпатського біосферного заповідника ы формування регіональної екологічної мережі, обговорюються перспективи їхнього розвитку.
Сухарюк Д.Д. Щодо перспективного плану дій Карпатського біосферного заповідника // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2004. - 20 - С. 93-98.
З метою практичної реалізації положень Севільскої стратегії на Міжнародній конференції «Оптимізація границь і поліпшення функціонування Карпатського біосферного заповідника», проведеній 10-12 травня 2004 р. у м. Рахів Закарпатської області, був обговорений, схвалений та одностайно прийнятий перспективний План дій Карпатського біосферного заповідника (КБЗ), що включає наступні розділи: 1) забезпечення надійного керування територією заповідника; 2) використання КБЗ для збереження природної та культурної різноманітності в регіоні; 3) проведення наукових досліджень, моніторингу, навчання і професійної підготовки; 4) використання КБЗ як моделі сталого розвитку; 5) впровадження концепції біосферного резервату.
Шабан Н.В. Роль Карпатського біосферного заповідника в розвитку екотуризму // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2004. - 20 - С. 99-106.
У статті констатується ріст фінансово-господарської діяльності туристично-рекреаційних установ Закарпаття в 2003 році порівняно з 2002 роком. Значною мірою цей ріст відбувся за рахунок інтенсифікації туризму на особливо охоронюваних природних територіях. Розглянуто загальні основи розвитку екотуризму в Карпатському біосферному заповіднику. Оцінено привабливість території заповідника для туристів. Проаналізовано значення екотуризму для рішення стратегічних завдань розвитку регіону, зазначені шляхи рішення соціально-економічних проблем за допомогою екологічно зорієнтованого туризму.
Климишин О.С. Довгочасний моніторинг Duschekia viridis (Chaix) Opiz на заповідних територіях Чорногори (Українські Карпати) // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2004. - 20 - С. 107-114.
Викладено результати 30-літнього моніторингу відновлення первинних угруповань формації Duschekia viridis на заповідних високогірних територіях Чорногори (Українські Карпати). Визначені дигресивно-демутаційні цикли корінних асоціацій Duschekietum herboso-myrtillosum та Duschekietum athyriosum. За відсутності інвазії Juniperus sibirica на початкових стадіях демутації Deschampsietum myrtillosum, відновлення корінних асоціацій займає близько 25 років. У протилежному випадку тривалість цього процесу значно збільшується.
Гамор А.Ф. Порівняльний аналіз флористичного складу постійних пробних площ в букових пралісах Українських Карпат та господарських бучин Швейцарських Альп // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2004. - 20 - С. 115-121.
Наведено результати порівняльного аналізу флористичного складу букового пралісу та 150-річного, у минулому господарського букового лісу. Встановлено, що видова різноманітність у пралісових екосистемах менше в порівнянні з лісами, у яких велося господарювання, а різниця видового складу та його чисельності в значній мірі результат антропогенного впливу.
Різун В.Б. Угруповання жуків-турунів (Coleoptera, Carabidae) дібров Західного Поділля // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2004. - 20 - С. 123-132.
Досліджено угруповання жуків-турунів сухих, свіжих і вологих дібров природного заповідника "Медобори (Західне Поділля) з використанням ґрунтових пасток Барбера. Встановлено видовий склад (46 видів) і структуру домінування угруповань, їх подібність за якісним і кількісним коефіцієнтами Сьорренсена, проведений кластерний аналіз. Серед досліджених ділянок лісів виділені групи угруповань жуків-турунів: 1) сухих дібров; 2) свіжих дібров; 3) вологих дібров. Досліджені угруповання жуків-турунів за своїми екологічними характеристиками не завжди відповідають деяким параметрам (зокрема гігротопу) виділених лісотипологічних одиниць.
Козловський М.П. Особливості формування та збереження видового різноманіття угруповань ґрунтових нематод в екосистемах Українських Карпат // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2004. - 20 - С. 133-138.
Розглянуто особливості збереження біорізноманіття ґрунтових нематод у гірських екосистемах. Наведено дані про видове різноманіття ґрунтових нематод у передгірних і гірських екосистемах. Показано особливості формування таксономічного складу ґрунтових нематод у окремих екосистемах з точки зору освоєння ними екологічних ніш і взаємозалежності між угрупованням цих тварин і автотрофним блоком. На підставі аналізу структурно-функціональної організації угруповань ґрунтових нематод зроблено висновки щодо вразливості гірських екосистем, необхідності їх вивчення та охорони.
Гордій Н.М., Канарський Ю.В. Фауна денних метеликів (Lepidoptera, Diurna) НПП "Подільські Товтри" // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2004. - 20 - С. 139-148.
Наведено попередні результати досліджень фауни денних метеликів національного природного парку "Подільські Товтри" (Хмельницька область), список видового складу якої на сьогоднішній день нараховує 105 видів. Показано, що маючи значну регіональну своєрідність, видовий склад денних метеликів парку вивчений поки недостатньо, що припускає можливість цікавих фауністичних знахідок.
Гамор Ф.Д., Парчук Г.В. Розвиток державної політики України щодо збереження природи Карпат // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2004. - 20 - С. 149-153.
Розвитку державної політики по охороні та сталому розвитку Карпат підпорядкована система законодавчих актів України, які спрямовані на розширення мережі об'єктів природно-заповідного фонду, удосконалення ведення лісового господарства, введення природозберегіючих технологій тощо. У цьому контексті велике значення мають Закон України "Про Генеральну схему планування території України" і Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат, а також деякі інші закони.
Парчук Г.В. Особливості діяльності біосферних резерватів: теорія і практика // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2004. - 20 - С. 155-165.
Простежується розвиток ідеї біосферного резервату від початку створення програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера". Аналізуються цілі та завдання Севільської стратегії розвитку біосферних резерватів і звертається увага на особливу роль біосферних заповідників у стабільному розвитку територій. Приводяться приклади формування цілей, завдань і заходів щодо керування біосферними резерватами.
Проць Б.Г., Чорнобай Ю.М., Вовк О.Б., Бокотей A.A. Перший український резерват природи "Пам’ятка Пеняцька": на шляху до відродження // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2004. - 20 - С. 167-176.
Лісовий комплекс першого українського резервату "Пам'ятка Пеняцька" є унікальним природним, науковим та історико-культурним пам'ятником України. Оцінено різноманітність рослинних і ґрунтових умов. Встановлено зміни екологічних параметрів за останні 70 років. Визначено можливі перспективи оптимізації заповідного режиму.
Чорнобай Ю.М. Стан і перспективи стабілізації екосистем Карпатського регіону: монографічний цикл професора Ф.Д. Гамора // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2004. - 20 - С. 177-190.
Цикл публікацій Ф.Д. Гамора з проблем захисту гірських екосистем Карпатського регіону від стихійних природних явищ і процесів, містить близько 80 наукових праць, їх можна поділити на три частини: першу складають публікації щодо реалізації у Карпатах стратегії сталого розвитку, розробки специфічних економічних та правових механізмів вдосконалення господарської діяльності в горах, до другої належать праці з аналізу причин виникнення в регіонах катастрофічних стихійних явищ та розроблення заходів щодо їх попередження, до третьої частини входять матеріали щодо збереження біорізноманіття та з розвитку заповідної справи, як важливої компоненти природного балансу у Карпатах.
