ЗООЛОГІЯ
Балабай П.П. До вивчення іхтіофауни басейну верхнього Дністра // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1952. - 2 - С. 3-26.
Наші спостереження велися у ряді пунктів на Дністрі (від р. Самбора до р. Мельниця-Подільська) і на його притоках: Стрий, Лімниця, Черхава, частково Опір (притока Стрия), Верешиця, Щирик, Зубра, Збруч і частково Серет. Матеріал був зібраний в літні і осінні місяці 1949 р., в літні і частково весняні місяці 1950 р. і в невеликій кількості літом 1951 р. За час роботи було здобуто 38 видів риб, що відносяться до 13 сімейств (див. список).
Загалом можна зробити ряд висновків практичного характеру:
1. Велика кількість в значній частині басейну малоцінного в промисловому відношенні підуста створює необхідність доповнити і, можливо, частково замінити фауну басейну ціннішими видами. Останнє може бути досягнуте, з одного боку, збільшенням в басейні запасів вже існуючих цінних промислових видів (вусань, головль, лящ), а з іншої - вступом нових видів, відсутніх тут або майже відсутніх (наприклад судак).
2. Різноманітність іхтіофауны у водоймах басейну вимагає диференційованого підходу в проведенні рибогосподарських заходів. Зокрема, нам здається необхідним ввести різні терміни заборони весняного лову риби для різних видів, щоб під час нересту охоронялися усі цінні види риб, а не тільки деякі з них, як це має місце зараз, коли поза охороною виявляється вусань, голавль, рибець, частково лящ, які нерестяться в пізніші терміни.
Диференцированный підхід потрібний також в проведенні рибогосподарських заходів в окремих водоймах басейну через специфічність умов цих водоймищ, наприклад, в найбільш верхній частині Дністра, де нагромаджується багато молодого вусаня, на р. Щирик, що має значні запаси ляща, і т. д. Тільки за допомогою низки різноманітних заходів можна -сохранить і збільшити рибні запаси басейну верховий Дністра, дуже підірвані за роки війни.
Татаринов К.А. Ондатра у верхів'ях Дністра і перспективи її використання // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1952. - 2 - С. 27-44.
В результаті науково-дослідної роботи, проведеної співробітниками відділу зоології Інституту агробіології АН УРСР з червня 1948 року по жовтень 1950 року у верхів'ях Дністра і його притоках, таких як Стрвяж, Болозівка, Щирка, Луг, Золота Липа, Бистриця, Нежухівка, Черниця, Стрий, у верхів'ях Західного Буга, Стрия і р. Шкло, встановлене наступне:
I. Ондатра у верхів'ях Дністра уперше з'явилася в 1944-1945 рр. в результаті природного розселення західноєвропейської популяції. Нами відзначаються два первинні вогнища скупчення ондатр : а) північний - в районі Яворівських ставків по р. Шкло (Львівська область) і б) південно-західний - в районі с. Раковій, у р. Болозівка (Дрогобицька область). Нині ці два вогнища об'єдналися, створивши єдиний прикарпатський ареал ондатр на заході Української РСР.
II. Нині площа, зайнята ондатрою в західних областях Української РСР, охоплює половину території Дрогобицькою і дві треті території Львівської області. За період з 1944 по 1950 рік ондатра в східному напрямі за течією р. Дністра проникла на 100-120 км.
Тарасова М.К. Мисливськопромислові водоплавні птахи верхів'я басейну Дністра // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1952. - 2 - С. 45-63.
Метою цієї роботи було вивчення складу і розподілу фауни мисливськопромислових водоплавних птахів у верхів'ї басейну Дністра. На цій території спостерігаються різні водоплавні птахи, в той же час спеціальних робіт по їх вивченню немає. Наші спостереження проводилися у ряді пунктів Дністровсько-Сянської рівнини і в долині р. Свірж південного Опілля. В результаті спостережень було встановлено 29 видів осідлих і гніздових водоплавних птахів.
Облік водоплавних птахів показав, що основними мисливськопромисловими видами на обстеженій території є: Anas platyrhyncha L., Anas querquedula L., Nyroca nyroca Güld., Colymbus cristatus L., Fulica atra L., Capella gallinogo L.
Татаринов К.А. Нарис фауни ссавців деревних насаджень району міста Львова // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1952. - 2 - С. 64-92.
Наші безпосередні спостереження, аналіз погадок, колекційний шкурковый матеріал, що зберігається у фондах відділу зоології і Природознавського музею Інституту агробіології Львівської філії АН УРСР, дають можливість вказати для зелених насаджень міста 33 види ссавців, які трапляються на території Львова нині. Таким чином, ми говоримо лише про сучасний вигляд теріофауны, в систематичному відношенні що розподіляється так: комахоїдні (6 видів), рукокрилі (7 видів), хижаки (5 видів), гризуни (13 видів) і копитні (2 види).
Здун В.І. Личинки трематод в молюсках родини Melaniidae з нижньої течії Дністра // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1952. - 2 - С. 93-113.
Обстежено п'ять стацій на нижній течії Дністра і при цьому виявлено два види молюсків родини Melaniidae, а саме: Melanopsis acicularis і М. esperi. При розтині 400 екземплярів молюсків було виявлено 9 видів личинок трематод : C. lophocerca (Fіl.), C. pulsans n.sp., C. fuscicaudata n.sp., C. cristata (La Vаl.), C. subulo Pag., C. alia n.sp., C. curta n.sp., Microcercaria sp..
Стерильність молодих особин молюсків дає можливість вселяти їх в інші водойми. Переселення потрібно проводити навесні, поки малі молюски ще не заражені. Виявлена кількісна різниця інфекції в обох групах молюсків дає можливість припускати, що разом з віком молюска збільшується можливість попадання в нього мірацидіїв.
Кулаківська О.П. Явище акцелерації статевої системи у Crepidostomum farionis O.F. Mull. // Наук. зап.Держ. природознавч. музею. - Львів, 1952. - 2 - С. 114-116.
Явище прискорення початку продукування яєць (акцелерація статевої системи) має місце у паразита кишківника форелі - Crepidostomum farionis. Величина тіла вказаних трематод і відношення розмірів присосків до розмірів тіла свідчать про те, що статевозрілими стають молоді C. farionis, що не досягли нормальних розмірів. Наші дослідження можуть бути доповненням до матеріалів Ошмарина про походження прогенетичних форм деяких трематод.
Полушина Н.А., Татаринов К.А. До герпетофауни Закарпатської області і Радянських Карпат // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1952. - 2 - С. 117-126.
В результаті вивчення герпетофауни Радянських Карпат і Закарпаття зафіксовано 24 види земноводних і плазунів, які поширені нині як на північних, так і на південних схилах Карпат. Отримані нами дані уточнюють відомості про видовий склад герпетофауни Радянських Карпат і Закарпатської низовини.
Пастернак С.І., Татаринов К.А. Нові знахідки плейстоценової фауни на західному Поділлі // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1952. - 2 - С. 127-133.
Влітку 1950 року робітники гіпсових каменоломень в районі р. Щирец, Львівській області, виявили залишки плейстоценової фауни. Повідомлений про це Природознавчий музей Інституту агробіології АН УРСР провів подальші розкопки в місці, де були виявлені залишки кісток. Встановлено, що в суглинках, що заповнюють карстову воронку, на глибині близько 4,5 м нижче поверхності грунту були знайдені розрізнені частини скелетів мамонтів (Elephas primigenius Blum.), фрагменти кісток і зубів коня (Equus cabalius foss.) і ведмедя (Ursus spelaeus Bl.).
У руслі Дністра, поблизу с. Крупське, Миколаївського району, рибалки мережею витягнули бивень молодого мамонта. У 1949 р. В. А. Горецький поблизу с. Страдч, Івано-Франківського району, Львівської області, на схилах гори Піскової в четвертинних відкладеннях виявив уламки кісток черепа, хребці, ребра, окремі зуби ведмедя (Ursus spelaeus Вl.), зуби коня (Equus caballus foss.) і зуби носорога (Rhinoceros sр.).
Лазебна Н.М. Шипшини секції Cinnamomeae DC. Прикарпаття як C-вітамінна сировина // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1952. - 2 - С. 134-140.
Вивчаючи зміст і динаміку накопичення вітаміну С в плодах шипшини секції Cinnamomeae Прикарпаття, встановлено наступну їх вітамінну активність: R. pendulina L. накопичує вітаміну С до 2838 міліграма% (в середньому 2188 міліграм%) R. cinnamomea L. - 2218 міліграм% (в середньому), R. glauca Pourret - 2090 міліграм%, R. rugosa Thunib. - 1116 міліграм% на сиру вагу м'якуша плодів. Максимальна кількість вітаміну С відмічена на стадії абсолютно зрілих плодів (гіпантіїв). Особливу увагу автор приділяє шипшині альпійській (R. pendulina L.), як найпоширенішому виду районів Прикарпаття (УРСР), заготівлю плодів якого, як цінної вітамінної сировини, і слід проводити заготівельним організаціям.
