Климишин О.С. Наукова концепція фондової роботи Державного природознавчого музею НАН України // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2001. - 16 - С. 5-34.
У концепції викладено історію формування, наукове значення, склад і структуру природничо-наукових фондів музею. У зв'язку із впровадженням у практику музейної діяльності комп'ютерних технологій та ідей моніторингу різноманітності біоти, визначені завдання фондової роботи в галузі комплектування, обліку, консервації, зберігання та наукової обробки музейних предметів. Розглянуто специфіку роботи з палеонтологічними, геологічними, ґрунтовими, ботанічними, зоологічними та ентомологічними фондами. Намічено шляхи подальшого формування музейного зібрання і перспективи його використання.
Мамчур А.П. Палеоботанічні колекції у фондах Державного природознавчого музею НАН України // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2001. - 16 - С. 35-39.
Наведено коротку історію формування палеоботанічних колекцій Державного природознавчого музею НАН України (м. Львів). Підрозділ палеоботанічних фондів нараховує близько 5 тисяч зразків. Представлені викопні рослини з девону, кембрію, пермі палеозойської ери, а також з усіх періодів мезозойської та кайнозойської ери.
Башта А.-Т.В., Шидловський І.В. Колекція рукокрилих (Chiroptera) Зоологічного музею ім. Б. Дибовського Львівського національного університету // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2001. - 16 - С. 41-45.
Колекція рукокрилих Зоологічного музею ім. Б. Дибовського Львівського національного університету ім. І. Франка налічує 125 тушок і опудал 15 видів (56% всіх видів кажанів фауни України). Майже усі музейні предмети зібрані в західному регіоні країни: Карпатах (56%), Поділлі (28%) та ін. У колекції представлено 6 видів, занесених до Червоної книги України: Rhinolophus hipposideros, Rh. ferrumequinum, Myotis emarginatus, Nyctalus lasiopterus, Barbastella barbastellus, Miniopterus schreibersii. Колекції Miniopterus schreibersii (51 екз.) та Rhinolophus hipposideros (20 екз.) є одними з найбагатших в Україні. Інші цікаві знахідки: Myotis emarginatus (здобута на Поділлі), Nyctalus lasiopterus (одна з двох достовірних знахідок виду в західних областях Украйни, здобута на Опіллі).
Войчишин В.К. Поширення викопних решток Agnatha та супутніх груп хребетних у відкладах нижнього девону Поділля // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2001. - 16 - С. 47-58.
Несприятливі фаціальні умови осадонакопичення (зокрема, відносна глибоководність) силурійського часу на Поділлі визначили майже повну відсутність залишків іхтіофауни у відповідних відкладеннях. Борщівський горизонт (морська фаза девону) на даний час представлений лише нечисленними мікрозалишками акантод і телодонтів. До чортківського горизонту відносяться перші знахідки птераспід, але згадки звідти тих чи інших видів потребують підтвердження. Іванівський горизонт представлений багатими тафоіхтіокомплексами з численними залишками ціатаспід, телодонтов і акантод. Перші достовірні знахідки цефаласпід також походять з іванівських відкладів. Серед біостратиграфічних схем розподілу континентальних відкладень нижнього девону Поділля найбільш вдалою слід вважати схему Ф. Бротцена (1933). Перша зона цієї схеми відповідає устечківській - нижній частині хмелівської світи та відрізняється найбільшою різноманітністю видів викопних агнат з різним рівнем спеціалізації. Друга зона відповідає решті хмелівської світи і до цього часу залишається недостатньо охарактеризованою внаслідок нечисленності та поганого збереження залишків іхтіофауни. Третя зона відповідає, ймовірно, стрипській свиті та представлена декількома видами високоспеціалізованих агнат. Перша і третя фауністичні зони не мають спільних видів безщелепних. Виходячи з того, що близько 90% видів викопних агнат Поділля de facto є ендемічними, тоді як на родовому рівні ця величина становить лише близько 40%, кореляцію подільського розрізу з одновіковими відкладами інших регіонів краще проводити не по розповсюдженню окремих видів, а шляхом порівняння близьких за складом тафокомплексів. За фауністичним комплексом іванівський горизонт Поділля зіставляється з торі-парасолькою "Vogti" (середня частина формації Tien Nevis) нижнього девону Шпіцбергена.
Тасєнкевич Л.О. Кількісні параметри флори Карпат // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2001. - 16 - С. 59-70.
За даними автора, флору Карпатської гірської підпровінції становлять 3988 видів і підвидів судинних рослин, що відносяться до 131 родин і 710 родів. Наводяться показники флористичного багатства, систематичного різноманіття і систематичної структури флори.
Малиновський А.К. Еколого-ценотична диференціація рослинності високогір'я Українських Карпат // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2001. - 16 - С. 71-79.
Дослідження еколого-ценотичної диференціації рослинності виявили як континуальність, так й її дискретність. Сформульовано припущення, що ординація закономірностей диференціації угруповань по едифікаторних і субедифікаторних видах може служити прогнoзтичною матрицею.
Загульський М.М. Типові зразки судинних рослин гербарію Львівського національного університету ім. І. Франка (LW) // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2001. - 16 - С. 81-85.
Гербарій Львівського національного університету ім. І. Франка (LW) включає колекцію понад 500 типових зразків судинних рослин. У роботі наводяться 3 голотипи, 37 ізотипів, 4 лектотипи, 2 ізолектотипи і 1 паратип 42 видів з 14 родин з номенклатурними цитатами.
Кузярін О.Т. Раритетні рослини та фітоценози заплав Західного Бугу // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2001. - 16 - С. 87-102.
У результаті обстеження заплавних фітосистем верхньої частини басейну р. Західний Буг складені списки раритетних судинних рослин і фітоценозів. Для даної території зазначаються 73 види рідкісних, зникаючих рослин, з яких 35 занесені до «Червоної книги України». Вони розподілені по категоріях МСОП наступним чином: Ех (ймовірно зниклі) - 6, CR і EN (що знаходяться під загрозою зникнення) - 15 і 6, VU і LR (більш і менш уразливі види) - 16 і 12, DD (невизначені) - 18. Раритетний фітоценофонд представлений 15 синтаксонами спілок Nymphaeion albae Oberd. 57, Magnocaricion elatae W.Koch 26. Caricion davalliunae Klika 34, Calthion Tx. 37 в т. ч. рідкісними, реліктовими, зникаючими 1-ої категорії охорони - 9, 2-ої к.о. - 4, типовими 3-ої к.о. - 2. Наведено синоптичні таблиці рідкісних рослинних угруповань з Cladium meniscus (L.) Pohl., Juncus subnodulosus Schrank, Carex davalliana Smith, C. buxbaumii Wachlenb, Schoenus ferrugineus L.
Різун В.Б., Храпов Д.С. До вивчення турунів (Coleoptera, Carabidae) Львова (Сихівський та Винниківський лісопарки) // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2001. - 16 - С. 103-108.
Протягом 2001 р. вивчалася карабідофауна чорновільхового, дубового і букових лісів Сихівського та Винниківських лісопарків Львова з використанням ґрунтових пасток. Загалом, ідентифіковано 48 видів турунів (39 видів у чорновільховому, 25 - у дубовому і 16 - у буковому лісах). Враховуючи результати наших досліджень, карабідофауна Львова налічує 238 видів, 7 з яких (Blemus discus (F.), Bembidion nerescheimeri J., Pterostichus rhaelicus Heer, Agonum duftschmidi Schmidt, Acupalpus exiguus (Dej.), Ophomis rufi-barbis (F.)) вказані вперше. Карабідокомплекси турунів чорновільхових і букових лісів зеленої зони Львова подібні до карабідокомплексів подібних типів лісу природного заповідника "Розточчя", але збіднені видами роду Carabus. Збіднена карабідофауна дослідженого Сихівського лісопарку, на наш погляд, свідчить про вторинне походження цього лісового масиву і обмежені міграційні можливості безкрилих видів турунів роду Carabus.
Козловський М.П. Видове різноманіття фітонематод субальпійського та альпійського поясів Українських Карпат // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2001. - 16 - С. 109-116.
Наведено дані про видове різноманіття фітонематод у первинних і вторинних екосистемах субальпійського і альпійського поясів Українських Карпат. Показано відмінність між рослинними поясами, а також між первинними та вторинними екосистемами за показниками видового різноманіття та домінування видів в окремих рядах фітонематод, трофічних та екологічних групах.
Сверлова Н.В. Наземна малакофауна (Gastropoda, Pulmonata) Розточчя і Опілля та її зміни за останні 100 років // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2001. - 16 - С. 117-123.
На території Розточчя і Опілля достовірно зареєстровані 96 видів наземних молюсків. З них 62% живуть в адміністративних межах м. Львова. За останні 100 років не відбулося збіднення наземної малакофауни дослідженого регіону. Деякі види молюсків були антропохорно занесені до Львова.
Малиновський А.К., Білонога В.М. Вплив еколого-ценотичних умов на внутрішньопопуляційну мінливість морфометричних показників рослин // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2001. - 16 - С. 125-133.
Наведено результати досліджень внутрішньопопуляційної різноманітності і мінливості видів рослин, встановлена варіабельність біологічних і морфологічних параметрів в залежності від факторів середовища. За допомогою кластерного аналізу виявлено близькість ценопопопуляції сольданелли угорської та підбілу альпійського по ряду морфометричних показників і репродуктивних параметрів. Простежено напрями змін у структурі генеративної сфери, насіннєвої продуктивності, структури надземних органів залежно від характеру рослинного угруповання та ізометричних показників. Досліджено кореляцію основних морфометричних показників в різних еколого-ценотичних умовах.
Дзюбенко Н.В. Білощокий крячок як аллохтонний елемент орнітофауни заходу України // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2001. - 16 - С. 135-145.
Досліджено етапи розселення білощокого крячка на заході Україні. Вивчено механізм стабілізації новоутворених поселень. Показані зміни статусу виду в результаті розселення.
Марискевич О.Г., Шпаківська І.М. Особливості формування грунтового покриву на відвалах Роздільського ДГХП "Сірка" // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2001. - 16 - С. 147-152.
На підставі морфологічного опису ґрунтових профілів головних компонентів техногенного ландшафту Роздільського підприємства "Сірка" встановлено особливості формування ґрунтового покриву. На сучасному етапі первинної сукцесії, що протікає на цій території, ґрунтовий покрив представлений переважно двома типами ембріоземів - ембріоземом органоакумулятивним і ембріоземом дерновим, які відповідають кореневищній і дерновій стадії рослинної сукцесії на відвалах сіркодобувних підприємств.
Шрубович Ю.Ю. Фауна ногохвісток (Collembola) оранжерей, підвалів і квіткових горщиків // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2001. - 16 - С. 153-158.
У результаті досліджень фауни ногохвісток урботопів закритого ґрунту виявлено 49 видів колембол, які відносяться до 9 родин та 31 роду. Встановлено, що еврибіонтні, компостні, рудеральні, синантропні види ногохвісток добре адаптуються до умов цих середовищ існування і формують численні популяції. Специфікою досліджених угруповань ногохвісток є присутність адвентивних видів з південними ареалами і троглофільних видів, природні ареали яких відзначені в печерах.
Соколов Н.Ю. Морфометрична характеристика головешки амурської (Perccottus glenii Dyb. 1877) з басейну Верхнього Дністра // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2001. - 16 - С. 159-165.
На основі морфологічного аналізу 70 особин головешки амурської з водойм басейну Верхнього Дністра представлені 9 меристичних і 32 пластичних ознак. Проведено порівняльний аналіз пластичних ознак головешки з різних частин ареалу.
Орлов О.Л. Еколого-енергетичний стан лучних ґрунтів басейну Верхнього Дністра // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2001. - 16 - С. 167-175.
Проведено дослідження кількісного та якісного складу та енергоємності органічної речовини лучних ґрунтів басейну Верхнього Дністра. Вивчено дигресію еколого-енергетичного стану органічної речовини ґрунтів під впливом антропогенної трансформації.
