Климишин О.С. Музейні природничі колекції як засіб наукового документування біорізноманітності // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1998. - 14 - С. 3-5.
Розглянуто роль наукових фондів музеїв природничого профілю в дослідженнях біорізноманіття природних екосистем. Визначено завдання формування та наукової обробки фондових матеріалів з метою визначення регіональної репрезентативності колекцій та їх цільового поповнення.
Чорнобай Ю.М. Природознавство і регіональний природничо-інформаційний простір // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1998. - 14 - С. 6-15.
Природознавство супроводжує кожну з прикладних (антропоцентричних) наук, враховує присутність людської діяльності в кожному підрозділі біосфери. Музейне природознавство має широкий спектр пізнавальних і просвітницьких завдань. З них найактуальнішою є регіональна інформаційна діяльність. Карпатський регіон виділяється своїми давніми традиціями музейного природознавства. Подальший розвиток регіонального природознавчого музею пов'язаний з формуванням природно-історичного інформаційного простору на всіх системних рівнях - від локальної мережі до регіональної інформаційно-пошукової системи.
Шайтан С.В. Методика експрес-аналізу стану природних популяцій амфібій і рептилій // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1998. - 14 - С. 16-20.
Пропонована методика дає можливість швидко визначати віковий склад окремих популяцій амфібій та рептилій по одному з морфометричних показників, а також виявляти особливості динаміки росту тварин на окремих етапах онтогенезу без необхідності проведення багаторічних досліджень у польових умовах.
Дикий І.В. Вплив факторів середовища на поведінку борсука (Meles meles L.) в умовах неволі // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1998. - 14 - С. 21-25.
Дослідження проводилися в умовах Спітакського зоопарку у м. Львові під час осінньо-зимового періоду з 22.10.1995 по 15.01.1996 р. Підтверджено стійкість життєвого циклу борсука в умовах неволі. Тварина нормально годується протягом дня, задовільно переносить клітинне утримання завдяки швидкому формуванню умовних рефлексів, причому постійно зберігає нічну активність. Також збережена здатність до залягання в зимову сплячку, що полегшує роботу з цим видом.
Матвєєв М.Д. Територіальна поведінка та демографічна структура болотяної гаїчки (Parus palustris L.) на Поділлі // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1998. - 14 - С. 26-30.
На підставі досліджень, проведених у 1991-96 рр. у лісових і паркових біотопах Кам'янця-Подільського та його околиць, автором аналізується демографічна структура і територіальна поведінка болотяної гаїчки. Встановлено, що на Поділлі цей вид є осілим. Для демографічної структури популяції болотяної гаїчки характерно: переважання дорослих особин, висока ступінь постійності пар, більша смертність самок, ніж самців. Загалом на території досліджень кількісне співвідношення дорослих і молодих птахів становить 3,2:1.
Скільський І.В., Бучко В.В., Годованець Б.Й. Порівняльна характеристика основних ооморфологічних показників птахів з урбанізованих і природних екосистем // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1998. - 14 - С. 31-35.
Матеріал зібраний у 1989-97 рр. у м. Чернівці та в природних екосистемах прилеглих територій. Встановлено, що в обстеженому урбанізованому ландшафті існують сприятливі умови для розмноження багатьох представників орнітофауни. Статистично істотної різниці між основними ооморфологічними показниками досліджуваних видів у більшості випадків не встановлено.
Башта А.-Т.В. Зміни структури населення птахів у процесі формування дачного поселення // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1998. - 14 - С. 36-40.
Протягом 1994-96 рр. досліджували формування орнітофауни новоствореного дачного поселення поблизу смт Сколе (Українські Карпати). Кількість видів у населенні птахів становила 24-26; численність населення збільшилася з 223,6 до 289,7 ос./км2. Протягом гніздового періоду 1994-95 рр. абсолютним домінантом була чорна горихвістка (Phoenicurus ochruros) - 16,1 і 17,3%, а в 1996 р. ним став хатній горобець (Passer domesticus) - 22,2%. Частка синантропних видів збільшилася з 56,8 до 69,2%. Перебудова населення птахів викликана, перш за все, трансформацією природних біотопів, зменшенням кількості придатних для гніздування місць, у першу чергу для стенобіонтних видів, і скороченням харчової бази для видів-спеціалістів. У порівнянні з населенням птахів дачних селищ інших регіонів (Західна Європа і Центральна Росія), виявлений ряд відмінностей, зумовлених геоморфологічними особливостями території, внутрішньою структурою дачних поселень, а також їх віком.
Когут І.В., Бокотей А.А., Скільський І.В., Химин М.В. Порівняльна характеристика гніздової біології великого норця (Podiceps cristatus L.) на природних і штучних водоймах заходу України // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1998. - 14 - С. 41-53.
Біологія гніздування великого норця (Podiceps cristatus) вивчалася в 1986-97 рр. на 8 озерах і 21 ставковому господарстві заходу України. Порівняння основних гніздових характеристик показало, що для птахів, що гніздяться на природних і штучних водоймах, існують помітні відмінності у виборі гніздових стацій (у першу чергу зімкнутості та видового складу заростей), а також у співвідношенні різних типів гнізд і складі будівельного матеріалу. Причиною, очевидно, є різна площа, глибина і структура рослинних угруповань. Встановлено взаємозв'язок між вибором гніздових стацій і стратегією гніздування (територіальність, колоніальність). Розглянуті також інші характеристики: розміри гнізд, глибина води в околицях гнізда, відстань до відкритої води та гнізд інших видів птахів.
Скільський І.В. Особливості структури та формування орнітокомплексу масивів старої багатоповерхової забудови середнього міста (на прикладі Чернівців) // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1998. - 14 - С. 54-66.
Матеріал зібраний у 1989-97 рр. Проаналізовано особливості структури та формування фауни та населення орнітокомплексу масивів старої багатоповерхової забудови м. Чернівці за чисельністю, зустрічальністю, типами фаун, екологічними угрупованнями, методам гніздування, ярусами збирання корму, кількістю трансформованої енергії та іншими показниками.
Ковальчук Л.Є., Случик В.М., Телюк П.М. Цитогенетична оцінка мутагенної активності питної води різних регіонів Передкарпаття // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1998. - 14 - С. 67-72.
Методом анателофазного аналізу клітин апікальної меристеми первинних корінців А. сера проведено дослідження генетичної активності питної води на територіях з різною екологічною ситуацією. Встановлено збільшення її мутагенності в районах з підвищеним ступенем техногенного забруднення. Виявлено зміни у співвідношенні фаз мітозу і типів аберацій у залежності від генетичної активності проб води.
Башта А.-Т.В. Дослідження зимівель рукокрилих у Страдчанській печері // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1998. - 14 - С. 73-76.
Дослідження зимівель рукокрилих у Страдчанській печері проводилися, починаючи з 40-х рр. нашого століття. Загалом у ній відмічено 10 видів: Rhiwlophus hipposideros, Myotis myoiis, M. bechsteini, M. nattereri, M. mystacinus, Eptesicus serotinus, Barbastella barbastellus, Plecotus auritus, P.austriacus. Загальна чисельність зимуючих у цій печері кажанів за останні 50-60 років зменшилася з 25-30 до 4-9 особин. Особливо зменшилася чисельність Plecotus auritus, Myotis myotis, Barbastella barbastellus. Виявлено 4 види, занесених до Червоної книги України: Rhinolophus hipposideros, Myotis bechsteini, M. natlereri, Barbastella barbastellus. Для збереження печери як місця зимівлі рукокрилих рекомендується заборонити доступ відвідувачів протягом періоду сплячки тварин.
Zagorodniuk I.V. Bats in the Lviv Natural History Museum: description and comparative analysis of the collection // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1998. - 14 - С. 77-82.
Колекція рукокрилих в ДПМ НАН України — одна з найбільших в Україні (296 особин, більш, ніж 20% усіх відомих зборів). Ця колекція представляє більшу частину загального таксономічного багатства рукокрилих фауни України (15 видів), і в ній значна кількість рідкісних і зникаючих видів. Колекція нараховує більше третини усіх зібраних особин чотирьох рідкісних видів — Barbastella barbastellus (56 екз., 69% усіх колекційних зборів у музеях України), Rhinolophus hipposideros (33 екз., 38%), Myotis bechsteini (3 екз., 60%), Plecotus auritus (32 екз., 46%). Найцікавіші матеріали — фауністичні дані відносно R. hipposideros (знахідки на Поділлі), М. schreibersi (одна з найостанніших знахідок у Криму), М. bechsteini (Передкарпаття), Nyctalus lasiopterus (Київ, одна з 6 відомих знахідок в Україні).
Горбань І.М., Бокотей А.А., Пограничний В.О., Башта Т.В., Когут І.В., Соколов Н.Ю., Бучко В.В., Дзюбенко Н.В., Шидловський І.В., Лисачук Т.І., Козловський Р.С. Гніздова орнітофауна Верхньодністровської низовини та її зміни в другій половині ХХ століття // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1998. - 14 - С. 83-90.
На підставі досліджень, проведених у гніздовий період 1997 р. у Верхньодністровській низовині у Львівській області, на площі 530 км2 встановлено гніздування 145 видів птахів загальною щільністю 63,2 пари/км2 і біомасою більше 6400 кг. Численні - хатній горобець (6,7 пари/км2) і польовий жайворонок (6,4 пари/км2), звичайні - 17, рідкісні та дуже рідкісні 126 видів. Несподівано високою виявилася щільність поселень деркача і білого лелеки. На досліджуваній території гніздяться 6 видів, занесених до Червоної книги України, і 9 зустрічаються спорадично. Протягом XX століття зникли 9 гніздових видів і значно скоротили свою чисельність ще 10. Основною причиною змін є широкомасштабна меліорація, проведена в 70-х роках нашого століття. Рекомендується розширити територію існуючого ландшафтного заказника "Стариці Дністра" з 50 до 300 га і виділити для заповідання площу в 800 га біля с. Волоща, де на заболочених луках виявлена одна з найвищих в Європі та в Україні чисельність і щільність деркача (до 26 пар/км2).
Гура П.І., Шидловський І.В. Міграції звичайного мартина (Larus ridibundus L.): динаміка прольоту та результати кільцювання на заході України // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1998. - 14 - С. 91-95.
Метою роботи було вивчення динаміки чисельності звичайного мартина (Lams ridibundus) під час літньо-осінньої міграції в орнітологічному заказнику "Чолгинський" і дослідження головних міграційних шляхів мартинів, окільцьованих на заході Україні. Збір матеріалу з динаміки чисельності проводили протягом 1995-97 рр. з 15 червня до кінця жовтня з використанням методики П. Бусе. Також опрацьовано матеріали за результатами кільцювання звичайних мартинів за 1986-95 рр. На території заходу України чітко простежується літньо-осіння міграція звичайних мартинів, яка характеризується 5-7 хвилями прольоту і двома піками - на початку липня і в серпні. Птахи, окільцьовані у трьох пунктах заходу України, під час міграції рухаються в західному напрямку по двох головних шляхах прольоту до Ла-Маншу і до північних берегів Середземного моря.
Бучко В.В. Головня (Melanitta fusca L.) у регіоні Українських Карпат // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1998. - 14 - С. 96-97.
У статті аналізуються випадки зустрічей головні в XIX-XX ст. у регіоні Українських Карпат і на прилеглих територіях. На підставі цього робиться висновок, що випадки зальотів головні в досліджуваний регіон є результатом пізньоосінніх і зимових кочівель птахів з районів постійних зимівель у південній частині Балтійського моря.
Годунько Р.Й. Стан вивченості ефемероптерофауни України // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1998. - 14 - С. 98-101.
У результаті виконаних протягом 1867-1997 рр. досліджень встановлено видовий склад одноденок гідроекосистем України, який нараховує 70 видів. Видову назву Polamcinlhus stellatus визнано невалідною, оскільки вона не відповідає положенням статей 11 і 13 Міжнародного кодексу зоологічної номенклатури. Найповніше представлені одноденки родини Heplagemidae (27 видів). Види родин Baetidae, Ephemerellidae і Caenidae вивчені неповно. Особливий інтерес представляють одноденки водотоків Українських Карпат і Криму, де найближчим часом слід очікувати знахідок нових видів у фауні України.
Кузярін О.Т., Кагало О.О., Жижин М.П. Созологічна оцінка представників родини Orchidaceae заплавних екосистем верхньої частини басейну Західного Бугу // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1998. - 14 - С. 102-108.
Представлені матеріали про сучасне поширення орхідних у заплавних екосистемах верхньої частини басейну р. Західний Буг. Наведено дані про видовий склад, кількість місцезнаходжень, екологічні режими та фітоценотичні умови зростання. З'ясовано созологічний статус 13 видів орхідних району дослідження і розглянуті можливості їх збереження.
Тасєнкевич Л.О. Природна флора української частини східних Карпат: таксономічний склад // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1998. - 14 - С. 109-141.
Запропонований список складають 1980 видів і підвидів судинних рослин природної флори та археофітів, зростаючих в українській частині Східних Карпат. В основу списку, після критичної оцінки даних щодо зростання, поширення і таксономічного статусу видів, покладений видовий склад флори Українських Карпат, наведений у "Визначнику рослин Українських Карпат" з урахуванням ряду різних публікацій. Обсяг вищих таксонів, родин і родів, їх порядок і назви у списку відповідають таким з Flora Europaea, яка була використана як уніфікована таксономічна і номенклатурна основа. Назви видів і підвидів, переважно, також збігаються з такими з Flora Europaea.
Дригант Д.М. Нові знахідки пізньокрейдової (маастрихтської) флори у Львівській мульді // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1998. - 14 - С. 142-154.
У маастріхтових відкладах Львівської мульди (відслонення в селах Підгемне і Потелич, м. Львову) виявлені залишки 13 видів викопної флори. Серед них Araucarites cryptomeriefolius Drygant, sp. nov., Celastrus zubraensis Drygant, sp. nov. і Platanus pseudoguillelmae Krasser var. varienervis Drygant, var. nov. описані як нові.
Діденко Ю.В. Стан дослідження крейдових остракод Волино-Поділля // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1998. - 14 - С. 155-161.
З аналізу літератури, присвяченої крейдовим остракодам Волино-Подільської плити, випливає, що, незважаючи на майже 150-річний період з початку їх вивчення, ця група скам'янілостей практично ще не досліджена. Увага, що приділяється викопним остракодам з інших відкладів регіону (як й крейдовим остракодам по всьому світу), явно неспівставна з їх вивченістю з крейди Волино-Поділля. Враховуючи при цьому можливість детального стратиграфічного розчленування відкладів по остракодам, подальше їх вивчення є нагальною необхідністю.
Григорович В.А. Маастрихтські гастроподи Львівської мульди // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1998. - 14 - С. 162-174.
Дано монографічний опис тринадцяти найхарактерніших видів гастропод з верхньокрейдових відкладів Львівської мульди. Види Bathrotomaria ravni Blank, Helicaulax pozaryskii Abdel-Gawad, Volutispina kasimiri (Krach), Volutilithes semilineaia (Munster) описані вперше у цьому регіоні.
Susulovsky A.S. Iotonchus aequabilis sp.n. from Ukraine // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1998. - 14 - С. 175-177.
Наводиться опис нового для науки виду хижих ґрунтових нематод Iotonchus aequabilis sp.n., який відрізняється від найбільш близького I. rotundicaudatus Pena-Santiago & Jimenez-Guirado, 1991 стрункішим тілом, довшим і більш конічним хвостом та структурою вульви (вульварні губи випуклі, а кутикулярні тільця характерної квадратної форми, заглиблені у вагіну). Це перша знахідка представника роду Iotonchus в Україні та найпівнічніша в Європі.
Татаринов К.А. Краєзнавча діяльність українських зоологів Природознавчого музею у Львові // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1998. - 14 - С. 178-181.
Розглядається роль відомих зоологів Україні (С.І. Пастернака, П.П. Балабая, Ф.Й. Страутмана) у вивченні сучасної та викопної фауни на заході Україні.
